АПЕТИТ (лат. appetitus — схильність, прагнення) — емоційне відчуття, пов’язане з прагненням людини до певної їжі. Виникнення А. пояснюється вибірковою активацією лімбічних структур кори великих півкуль, на які поширюються висхідні активуючі впливи ініціативних харчових центрів гіпоталамічної ділянки. Ушкодження гіпоталамічних та лімбічних структур призводять до порушень А.: анорексії (відсутність апетиту) або гіперфагії (споживання їжі в надмірних кількостях). А. ґрунтується на харчовій потребі, пов’язаній з уявленнями про майбутній прийом їжі, і відображає приємні емоційні відчуття, які зазвичай супроводжуються прийомом тієї чи іншої їжі. А. не є вродженою властивістю організму, а формується у процесі життя і завжди вибірковий залежно від вихідної потреби, національних та індивідуальних особливостей та звичок. А. підсилюється дією подразників (видом, запахом, смаком їжі, обставинами, сервіруванням столу тощо). Відволікаючі фактори (розмови, ігри, читання) можуть бути причиною порушення А. Систематична відсутність позитивних емоцій під час їжі може бути причиною того, що А. взагалі не формується. Виявляється А. у двох формах. Перша форма характеризується емоційною реакцією на їжу взагалі, друга виявляється вибірковою реакцією організму лише на певні види їжі. При деяких патологічних станах вибірковий А. може переходити у змішаний. Розлади А. можуть виникати при багатьох патологічних станах: гіповітамінозах, інфекціях, інтоксикаціях, нейропсихічних та ендокринних захворюваннях, захворюваннях шлунка та біліарної системи, а також при вагітності. Розрізняють 3 види розладів А.: зниження А. до анорексії; підвищення А. до булімії; змішання А., що виражається у прагненні вживати в їжу неїстівні речовини (крейду, вапно, вугілля, гас, землю тощо). Перекручення А. зумовлені насамперед змінами функціонального стану харчового центру. Багато ЛП впливають на А. та харчову поведінку. Так, анорексигенні препарати, психостимулятори знижують А., а гіркі речовини, інсулін — підвищують його.
Літ.: Здоровье матери и ребенка / Под ред. акад. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993.