АНТИГЕНИ (грец. anti — проти + genos — рід, походження) — високомолекулярні речовини, що несуть ознаки генетичної чужорідності та при введенні в організм у контакті з імунокомпетентними імунними клітинами системи зумовлюють розвиток специфічних реакцій. Здатність А. до специфічної взаємодії з ефекторами імунної відповіді (імуноглобулінами, сенсибілізованими лімфоцитами) називається антигенністю, а властивість А. викликати імунну відповідь — імуногенністю. Специфічність А. — його здатність вибірково реагувати зі специфічними антитілами або сенсибілізованими лімфоцитами, що з’являються після імунізації; визначається ділянкою молекули А. — так званою антигенною детермінантою (епітопом). Приєднання антигенної детермінанти до іншої речовини надає останній антигенних властивостей, зумовлених нею. А., що утворився, називається кон’югованим. Перенесення антигенної детермінанти на інший білковий носій може призвести до більш вираженої імунологічної відповіді на неї. Існує кілька класифікацій А. Відповідно до найбільш поширеної з них А. поділяються за типом специфічності: видова, групова (напр. АВ0-ізоантигени), типоспецифічність (напр. пневмококи І–IV типу), гетероспецифічність та гетероантигени із загальними для людини і тварин антигенними детермінантами й антигенними комплексами, гаптеноспецифічність та патологічна специфічність (А. патологічно змінених тканин — опікові, променеві, ракові).
Здоровье матери и ребенка / Под ред. акад. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993; Vander A., Sherman J., Luciano D. Human physiology. — WCB, McGraw-Hill, 1998.