АНТИБІОТИКИ

Антибіотики (грец. anti — проти + bios — життя) — продукти життєдіяльності (або їхні синтетичні аналоги і гомологи) живих клітин (бактеріальних, грибкових, рослинного і тваринного походження), які вибірково пригнічують функціонування інших клітин — мікроорганізмів, пухлин і т.п. Ця група включає сотні препаратів різної хімічної структури, що вирізняються спектром і механізмом дії, побічними ефектами і показаннями до застосування. Термін «А.» запропонував С.А. Ваксман (1942). Поділ А. на групи за переважною активністю базується на класифікації збудників інфекційних захворювань. Існують А. з антибактеріальною, протипротозойною, протигрибковою і протипухлинною активністю. Активність А. не є постійною, а з часом знижується, що зумовлено формуванням стійкості (резистентності); резистентні збудники становлять небезпеку не тільки для пацієнта, в якого вони виділені, а й для багатьох інших людей, навіть розділених простором і часом.

Таблиця. Класифікація антибіотиків

Класифікація А. Традиційно А. поділяють на природні (пеніциліни, лінкоміцин, ванкоміцин та ін.), напівсинтетичні (продукти модифікації природних молекул: амоксицилін, кліндаміцин, цефазолін тощо). Прийнятий розподіл на групи, класи і покоління (генерації) має велике значення з погляду розуміння механізму дії, спектра активності, особливостей фармакодинаміки і фармакокінетики, характеру небажаних побічних реакцій, вибірковості дії. Класифікація А. за механізмом дії: інгібітори синтезу клітинної стінки мікроорганізмів (β-лактами, ванкоміцин); А., що порушують молекулярну організацію і функцію клітинних мембран (поліміксини, протигрибкові, аміноглікозиди, циклічні ліпопептиди); А., що пригнічують синтез білка і нуклеїнових кислот — інгібітори синтезу білка на рівні рибосом (хлорамфеніколи, тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди, аміноглікозиди, оксазолідинони); інгібітори РНК-полімерази (ансомакроліди). За хімічною будовою: β-лактами (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми, монобактами); аміноглікозиди; макроліди (еритроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, азитроміцин, спіраміцин, джозаміцин, мідекаміцин); хлорамфеніколи; тетрацикліни; лінкозаміди (лінкоміцин, кліндаміцин); фузидієва кислота; ансамакроліди (рифампіцин); поліміксини; полієни (ністатин, леворин, амфотерицин В) та ін. За спектром протимікробної дії: А., що діють переважно на грампозитивні та грамнегативні коки і грампозитивні палички — коринебактерії, клостридії (цефалоспорини першого покоління, феноксиметилпеніцилін, біцилін, пеніциліназостійкі пеніциліни (оксацилін, метицилін), макроліди (мідекаміцин, азитроміцин, рокситроміцин), ванкоміцин, лінкоміцин); А., активні у відношенні грампозитивних і грамнегативних бактерій (хлорамфенікол, тетрацикліни, аміноглікозиди, напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, карбеніцилін, азлоцилін), цефалоспорини другого покоління); А. з переважною активністю у відношенні грамнегативних бактерій (цефалоспорини третього покоління); протитуберкульозні А. (стрептоміцин, рифампіцин, флориміцин); протигрибкові А. (ністатин, гризеофульвін, амфотерицин В). Класифікацію антибіотиків наведено в таблиці.

 Антибактериальная терапия: практическое руководство / Под ред. Л.С. Страчунского, Ю.Б. Белоусова. С.Н. Козлова. — М., 2000; Залюбовська О.I., Коваль С.Н., Литвинова О.М. Клiнiчна фармакологiя. — Х., 2003; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2003; Навашин С.М., Фомина И.П. Рациональная антибиотикотерапия. — М., 1982; Регистр лекарственных средств России. РЛС — Энциклопедия лекарств / Гл. ред. Г.Л. Вышковский. — М., 2003; Словник з мікробіології, вірусології, імунології та інфекційних захворювань / За ред. проф. Г.Г. Палія. — Вінниця, 1995; Черномордик А.Б. Применение антибиотиков и других химиотерапевтических препаратов. — К., 1988.