АНОРЕКСІЯ (грец. ανορεξία — немає апетиту → an — негативний префікс, orexis — апетит) — захворювання, що характеризується порушенням роботи харчового центру головного мозку і проявляється відсутністю апетиту, відмовою від їжі. Висока небезпека А. полягає у специфічних особливостях захворювання. А. — захворювання з високою смертністю, яка становить до 20% загальної кількості хворих. Причому, більше ніж половина летальних випадків є наслідком самогубства, причиною ж природної смерті анорексиків в основному стає серцева недостатність унаслідок загального виснаження організму. Практично 15% жінок, які захопилися дієтами і схудненням, доводять себе до розвитку нав’язливого стану та А., більшість анорексиків — підлітки і молоді дівчата. А. і булімія — лихо професійних моделей, на це захворювання страждають 72% дівчат, які працюють на подіумі. А. може стати наслідком вживання певних ЛП (див. Анорексигенні препарати), особливо в надмірних дозах. Подібно до алкоголіків і наркоманів хворі на А. не визнають наявності у себе будь-яких порушень та не вважають серйозним своє захворювання.
А. класифікується за механізмом виникнення: А. невротична (негативні емоції стимулюють перезбудження кори головного мозку), А. нейродинамічна (сильні подразники, напр., больові, пригнічують нервовий центр у корі мозку, що відповідає за апетит), А. нервово-психічна чи нервова кахексія (відмова від їжі зумовлена психічним розладом — депресія, шизофренія, синдром нав’язливих станів, найцінніша ідея схуднення). Також А. може стати наслідком недостатньої функції гіпоталамусу у дітей та синдрому Каннера. Розвитку А. можуть сприяти різні хронічні захворювання органів і систем: ендокринні розлади (гіпофізарна і гіпоталамічна недостатність, гіпотиреоз тощо); захворювання травної системи (гастрит, панкреатит, гепатит і цироз печінки, апендицит); хронічна ниркова недостатність; злоякісні новоутворення; хронічний біль будь-якої етіології; тривала гіпертермія (внаслідок хронічних інфекцій або обмінних розладів); стоматологічні захворювання. Ятрогенна А. може виникнути внаслідок вживання ЛП, що діють на ЦНС, антидепресантів або транквілізаторів, при зловживанні наркотичними і седативними засобами, амфетамінами і кофеїном. У маленьких дітей А. може бути викликана порушенням режиму та правил годування, наполегливим перегодовуванням. Найбільш поширена серед жінок (у переважній більшості — молодих дівчат) — нервова А. Сукупний вплив страху перед зайвою вагою й помітно зниженою самооцінкою сприяє розвитку психологічного неприйняття їжі, наполегливої відмови від її вживання. Підсвідомо А. стає найочевиднішим способом позбавлення від страхів перед надмірною масою тіла і втратою привабливості. Підліткова психіка, яка надто схильна до нестабільності, фіксує ідею схуднення як надцінну, і дівчина втрачає відчуття реальності, нездатна критично сприймати себе і стан свого здоров’я. Дівчата-анорексики можуть і при очевидній недостачі маси тіла аж до повного виснаження вважати себе товстими і продовжувати відмовлятися від необхідних для молодого організму поживних речовин. Іноді хворі усвідомлюють своє виснаження, але, відчуваючи підсвідомий страх перед прийомом їжі, не можуть його подолати. При А. виникає хибне коло — відсутність поживних речовин пригнічує центри мозку, відповідальні за регуляцію апетиту, і організм припиняє вимагати необхідні йому речовини. Харчові розлади, до яких належить А., — серед найпоширеніших психосоціальних захворювань, оскільки дуже багато людей використовують задоволення інстинкту насичення як сублімації недостатніх позитивних емоцій. Їжа стає єдиним засобом отримання психологічних вигод, а саме її й звинувачують у психологічних невдачах, впадаючи до іншої крайності — відмови від їжі.
Филатова Е.Г., Вейн А.М. Мотивационные и эндокринные расстройства при депрессии // Психиатрия и психофармакология. — 2000. — № 1; American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual / 3-rd ed. Washington, 1987; Comerci G.D. Medical complications of anorexia nervosa and bulimia nervosa // Med. Clin. North Am. — 1990. — № 74; Halmi K. Anorexia nervosa: Comprehensive Text book of Psychiatry. — Baltimore, 1985.