АНАБAЗИС (їжачник) — Anabasіs (грец. anabaino — підіймаюсь) — рід напівчагарників родини Лободових (Chenopodіaceae). На території СНД ростуть 7 видів. Перспективні для введення у культуру. Найбільший інтерес викликає А. безлистий — Anabasіs aphylla L. (грец. aphyllus, а, um — безлистий). Росте А.б. у Казахстані, Туркменії, Узбекистані, у пониззях Волги, на Північному Кавказі, в Азербайджані. Основні райони заготівель — Південно-Казахстанська, Джамбульська і Кзил-Ординська області. Культивують на солончакових землях.
Сукулентний напівкущ, пристосований до умов пустелі, з довгим коренем. Стебел декілька, 40–90 см завв., дуже розгалужені, внизу дерев’янисті, буруваті, на верхівках зимуючих пагонів щорічно наростають зелені, соковиті, членисті безлисті гілочки. Листки редуковані в піхву у вузлах гілочок. Квітки дрібні, непоказні, сидячі, розташовані поодинці в пазухах приквіток і зібрані в колосоподібні суцвіття. Оцвітина проста, плівчаста, чашоподібна з 5 вільними увігнутими листочками, 3 з них зовнішноокруглі чи овальні, при плодах розвиваються опукло-ниркоподібні жовтуваті чи рожевуваті крила, 2 внутрішніх листки оцвітини більш вузькі, крил не утворюють. Тичинок 5, їх нитки зрослися у диск з лопатями, що чергуються з тичинками. Маточка з верхньою одногніздовою зав’яззю та 2–3 короткими товстими приймочками. Плоди соковиті, крилаті, круглі, сплюснуті з боків, з однією вертикально розташованою насіниною. Зеленіти кущі починають пізно, після відцвітання ефемерів, у кінці квітня. Росте у напівпустелях і пустельних рівнинах, у передгір’ях на щільних глинистих ґрунтах, солончаках. Росте розсіяно, але нерідко утворює великі масиви заростей.
Як лікарську сировину використовують пагони А.б. — Cormus Anabasis. Збирають однолітні зелені гілочки протягом усього літа, від початку цвітіння і до початку плодоношення. Зрізану сировину залишають на добу в невеликих копицях для прив’ялювання, після чого сушать на токах, на сонці. Висушену сировину дроблять машинами й просівають крізь сито. Уся рослина отруйна.
Сума алкалоїдів А.б. — до 35 сполук, головним компонентом у цій суміші є піридин-піперидиновий алкалоїд анабазин. Його супроводжують афілін, афілідин, лупінін, оксіафілін. Безкисневий алкалоїд анабазин — дуже отруйна летка безбарвна рідина, що нагадує нікотин, до якого він близький за будовою. Найбільш багаті на анабазин однолітні зелені гілочки, а в дерев’янистих частинах, коренях виявляють лише сліди алкалоїдів. Після заморозків анабазин руйнується, трава втрачає отруйність, її поїдають верблюди, оскільки вона містить багато білків і вуглеводів. Сировина містить також щавлеву кислоту, білкові речовини, сапоніни, крохмаль, пектин, мікро- і макроелементи.
Анабазину гідрохлорид призначають для відвикання від паління. За фармакологічними властивостями препарат близький до цитизину і лобеліну. Механізм його дії базується на конкурентній взаємодії з рецепторами і біохімічними субстратами, з якими взаємодіє нікотин. Анабазину сульфат — інсектицид для сільськогосподарських культур. Метил-анабaзин — стимулятор дихання. Анабазин — можливе джерело одержання нікотинової кислоти (вітамін РР). У ветеринарії використовують при шкірних захворюваннях худоби, у сільському господарстві — як інсектицид (дуст і водні розчини сірчанокислої солі анабазину застосовують для знезаражування посадкового матеріалу, особливо цитрусових культур). На основі А.б. виготовляють азобарвники. Медонос і перганос. Рослина отруйна для овець, а також для людини (за умови потрапляння на шкіру). Належить до багатотоннажних сировинних рослин і займає за обсягом заготівель одне з перших місць серед дикорослих рослин.
Дикорастущие полезные растения России / Отв. ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесновская. — СПб, 2001; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Magnoliaceae — Limoniaceae. — Л., 1984.