АКРЕДИТАЦІЯ (лат. accredere — довіряти) означає ставати на посаду; або офіційне визнання тимчасового статусу офіційного дипломатичного представника держави у певній країні, посадової особи, юридичної (фізичної) особи при міжнародних організаціях, державних органах, недержавних організаціях, або офіційного визнання статусу соціально значущих закладів (напр. освіти, охорони здоров’я тощо), або як процедура, у ході якої орган з А. документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль). Широко практикується А. журналістів та засобів масової інформації (напр. при прес-центрах парламенту, глави держави, ООН та ін.). Проводиться з метою підтримки, регулювання або контролю умов та результатів їх діяльності. Метою А. органів з оцінки відповідності є забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності, забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності, створення умов для взаємного визнання результатів діяльності А. органів на міжнародному рівні та усунення технічних бар’єрів у торгівлі. Затверджується національний орган з А., до складу якого входять комітети та комісії (напр. з акредитації, технічний, з апеляцій), визначаються їх функції та порядок проведення А. А. органу видається атестат про А. та надається право використання національного знака з А., який засвідчує, що організація, яка використовує цей знак, акредитована національним органом з А. А. органу з оцінки відповідності дозволяється використовувати такий знак на протоколах чи сертифікатах, які він видає у межах своєї галузі А., або використовувати знак спільно з логотипом. При цьому не дозволяється використовувати знак А. на візитних картках співробітників такого органу. А. буває обов’язковою та добровільною. Обов’язкову А. визначають державні органи або міжнародні організації, встановлюючи її порядок, критерії, процедури та статус. Напр. А. навчальних закладів, закладів охорони здоров’я (включаючи аптечні заклади) України проводиться відповідно МОН України або МОЗ України. Акредитація у фармацевтичній галузі є процедурою, за допомогою якої національний орган з оцінки і А. у фармацевтичній системі в офіційному порядку визнає, що підприємство, його персонал правомочні виконувати специфічну діяльність за своїм профілем згідно зі стандартами та іншими нормативними актами в галузі фармації. Оцінка і А. у фармацевтичній системі проводиться для визначення відповідно до затверджених стандартів здатності фармацевтичних і аптечних підприємств незалежно від їх організаційно-правової форми, форми власності або відомчої належності надавати населенню лікарську допомогу на рівні вимог, установлених для виконання завдань, які передбачені в законодавчих і нормативних актах у галузі фармації. Основна мета оцінки і А. у галузі фармацевтичної діяльності полягає в підвищенні якості забезпечення ФП і аптечними підприємствами населення ЛП. Критерії та вимоги до таких підприємств стосуються матеріально-технічної бази, фінансово-економічної діяльності, професіоналізму фармацевтичного персоналу та відповідності якості й ефективності процесу медикаментозного забезпечення і фармацевтичної діяльності прийнятим стандартам фармацевтичної системи. Можуть установлюватись рівні А. (напр. вищий, перший, другий або перший, другий, третій, четвертий). А. закладам (підприємствам) видаються А. сертифікати (свідоцтва) установленого зразка. А. закладам, крім офіційного статусу, можуть надаватися певні соціально-економічні пільги.
Закон України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»; Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 765 «Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров’я»; УСЕ. Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — К.–Львів, 2001; Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 21 листопада 2002 р. № 339 «Правила застосування національного знака акредитації».