АДСОРБЦІЯ (лат. ad — до, при, близькість, наближення, приєднання + лат. sorbere — поглинати) — процес довільної зміни концентрації молекул чи іонів певної речовини в поверхневому шарі адсорбенту (на поверхні розділу 2 фаз) у порівнянні з концентрацією цієї речовини в розчині чи в газовому середовищі. Сполуку, на поверхні якої відбувається А., називають адсорбентом, а речовини, що адсорбуються, — адсорбтивом або адсорбатом.
Розрізняють хімічну і фізичну А. У першому випадку адсорбовані молекули зберігають свою індивідуальність. При хімічній А. (хемосорбція) молекула адсорбованої речовини вступає в хімічний зв’язок з поверхнею адсорбенту. Фізична А., яку зазвичай називають простою, є оборотним процесом, який закінчується встановленням адсорбційної рівноваги, коли швидкість А. дорівнює швидкості зворотного процесу — десорбції. Хемосорбція, як правило, є необоротною. А. часто супроводжується хемосорбцією і конденсацією парів адсорбтива у порах адсорбенту. В усіх цих випадках складний процес поглинання називають сорбцією (див. Сорбція). Зміни концентрації речовини в поверхневому шарі завдяки дії міжмолекулярних сил будуть попереджати тепловий рух молекул, що спрямовано на вирівнювання концентрації компонента в усіх частинах системи. А. обумовлена вільною поверхневою енергією — наявністю силового поля атомів або молекул поверхневих шарів сорбенту. А. з розчинів сильних електролітів підрозділяють на еквівалентну (коли катіони й аніони електроліту адсорбуються в еквівалентних кількостях) та вибіркову (адсорбуються катіони або аніони електроліту). Поверхня адсорбенту при вибірковій А. набуває відповідно позитивного або негативного електричного заряду. Іонообмінна А. являє собою обмін катіонів або аніонів між адсорбентом і розчином. Адсорбція твердих адсорбентів (порошків, пористих речовин — вугілля, тальку, силікагелю, каоліну, окису алюмінію і т.д.) залежить від структури поверхні адсорбенту, від величини його поверхні, у свою чергу залежної від ступеня дисперсності, пористості адсорбенту; зменшується з підвищенням температури. А. є початковою стадією поглинання будь-яких речовин клітинами і тканинами. З А. тісно пов’язані процеси взаємодії ферментів із субстратами, антитіл з антигенами, поляризації і деполяризації біологічних мембран. А. відіграє важливу роль у багатьох каталітичних реакціях і в хімії колоїдних розчинів, має практичне значення для медицини та фармації. А. використовують при захворюваннях ШКТ інфекційної та неінфекційної природи, які супроводжуються проносом, метеоризмом, а також при харчових інтоксикаціях, отруєннях алкалоїдами, глікозидами, токсинами, солями важких металів та іншими речовинами. При тяжких формах інфекційних хвороб ШКТ використовують А. як доповнення до антибактеріальної терапії.
Однак А. може знижувати ефективність багатьох ЛП при їх взаємодії з адсорбентами. Адсорбенти зменшують всмоктування алкалоїдів, глікозидів, солей важких металів, саліцилатів, барбітуратів, теофіліну та інших речовин у ШКТ, сприяючи їх виведенню з калом. Недостатньо адсорбуються кислоти та основи (у т.ч. солі заліза, ціаніди, метанол, етиленгліколь). Для досягнення максимального ефекту адсорбенти необхідно вводити одразу після отруєння або протягом перших годин. При лікуванні токсикоінфекцій слід створити надлишок адсорбентів у шлунку (до його промивання) і в кишечнику (після промивання шлунка). Наявність харчових мас у ШКТ потребує введення адсорбентів у високих дозах, оскільки вміст ШКТ ними поглинається. Зниження концентрації адсорбенту в середовищі сприяє десорбції зв’язаних речовин та їх всмоктуванню: для запобігання резорбції звільнених речовин пропонують повторно промити шлунок та призначити адсорбенти; якщо отруєння викликані речовинами, які беруть участь в ентергепатичній циркуляції (серцеві глікозиди, індометацин, морфін та інші опіати), адсорбенти призначають протягом декількох днів) (див. Адсорбційні речовини, Адсорбенти).
Самура Б.А., Дралкин А.В. Фармакокінетика. — Х., 1996; Фізична і колоїдна хімія / В.І. Кабачний, Л.К. Осіпенко, Л.Д. Грицан та ін. — Х., 1999; Boroujerdi M. Pharmacokinetics: principles and applications. — New York, 2002; Katzung B.G. Basic and clinical pharmacology. — New York, 2001; Katzung B.G. Basic & Clinical Pharnacology. — New York: McGraw-Hill, 2004; A university course in pharmacokinetics: Textbook / B.B. Samura, B.A. Samura, V.F. Chernykh et al. — Kharkiv, 2005.