ДУРМАН

Дурман (Datura L.; з латиніз. санскриту dhattura або араб. tatura від tat — колоти) — трав’янисті рослини, рідше чагарники або деревоподібні форми родини пасльонових — Solanaceae. Рід налічує близько 10 видів у тропіках і субтропіках, в Україні — 1 вид. Офіційними видами є Дурман звичайний та Д. індійський.

Дурман звичайний — Datura stramonium L. (stramonium — від латиніз. франц. stramoine — смердючий бур’ян); рос. назви: дурман обыкновенный, дуропьян, одурь-трава; нар. назви: бодяк, дурман вонючий, біс-дерево.

Д.з. — однорічна трав’яниста рослина з неприємним запахом до 1 м завв. Стебло порожнисте, вильчасто-розгалужене. Листки короткочерешкові, великі, чергові, яйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, майже лопатеві. Квітки білі, лійкоподібні, в пазухах листків, чашечка трубчаста, п’ятигранна. Плід — багатонасіннєва чотиристулкова коробочка яйцеподібної форми, вкрита жорсткими колючками. Цвіте у червні–серпні. Плодоносить з липня по жовтень. Росте на пустирях, вздовж доріг, поблизу житла, на полях в середній та південній смузі європейської частини СНД, у Прибалтиці, Середній Азії, на Кавказі. Введена в культуру в Україні та Краснодарському краї.

Як лікарську сировину заготовляють листки Д.з. — Folia Daturae. Збирають з пересторогою розвинуті листки у фазі цвітіння в суху погоду. Восени висмикують всю рослину, обривають листки, стебла спалюють, попіл використовують як добриво. Сушать швидко при температурі 45–50 °С. Листки гігроскопічні, тому їх зберігають у добре запакованій тарі в сухому провітрюваному приміщенні за списком В. Термін зберігання — 2 роки. У всіх органах Д.з. містяться алкалоїди: у листках і насінні — 0,2–0,6%, серед яких основними є гіосціамін і скополамін. Кількість гіосціаміну коливається в межах 50–88% суми алкалоїдів. Вміст гіосціаміну і скополаміну в коренях, стеблах і коробочках значно менший, ніж у листі. До мінорних алкалоїдів належать кускгігрин, атропамін, метелодин, дитиглоїлметелоїдин, дитиглоїл-дигідрокситропан, нікотин. У листках дурману міститься також до 2,7% флавоноїдів (кверцетин, кемпферол, рутин, кверцитрин), 1,7% дубильних речовин, 0,1% каротину. У насінні міститься 17–25% жирної олії, до складу якої входять гліцериди лінолевої (до 45%), олеїнової (до 40%), пальмітинової (до 12%), стеаринової (до 2%) і лігноцеринової кислот.

За фармакологічними властивостями Д.з. близький до беладони звичайної. Для нього характерні фармакологічні властивості атропіноподібних сполук, основною особливістю яких є здатність блокувати М-холінореактивні системи організму. Листки входять до складу протиастматичного збору, цигарок «Астматин» та «Астматол». Олію Д.з. застосовують при невралгіях, ревматизмі для розтирання, вона входить до складу лініментів. У гомеопатії Д.з. використовують для лікування правця, епілепсії, коклюшу, менінгіту. У народній медицині препарати Д.з. застосовують при невралгії, неврастенії, нервових і психічних хворобах, коклюші, при хворобливій сонливості, хореї, епілепсії тощо. Отруйна рослина! Після роботи з нею треба старанно мити руки.

Дурман індійський — Datura innoxia Mill. (D. metel auct., non L.) (лат. innoxius, a, um — нешкідливий); рос. назви: дурман индейский, дурман безвредный. Батьківщина — Центральна та Південна Африка. Вважається заносною та сміттєвою рослиною. Культивується в Південному Казахстані, Середній Азії; культура апробована у Криму. Д.і. — багаторічна (у культурі — однорічна) трав’яниста рослина до 1,5 м завв. Стебло прямостояче, порожнисте, вильчасто-гіллясте, густоопушене. Листки чергові, черешкові, яйцеподібні, великі, опушені. Квітки білі, поодинокі до 20 см завд. та 8,5 см у діаметрі, розміщені в розгалуженнях стебла. Плоди — кулясті багатонасіннєві коробочки до 5 см в діаметрі, вкриті шипами до 1 см завд. Насіння достигає в серпні–вересні. Сировиною є насіння та плоди Д.і. — Fructus Daturae innoxiae, Semen Daturae innoxiae. Збір проводять у період побуріння нижніх коробочок, 2–3 рази на літо. Стиглі плоди містять менше алкалоїдів. Свіжі плоди одразу після збору ріжуть на соломорізці і сортують на насіння та частини коробочок. Обидві фракції сушать окремо в сушарках при температурі 40–45 °С або на сонці під накриттям.

Сировина містить алкалоїди, основним з яких є скополамін, також гіосціамін, тропін, псевдотропін, метелоїдин, нікотин тощо. Вміст алкалоїдів — 0,23–0,39%, залежить від фази вегетації та ступеня зрілості насіння. Плоди є промисловою сировиною для отримання скополаміну гідроброміду, а також скополаміну та гіосціаміну камфорнокислого для таблеток «Аерон», які використовують при морській і повітряній хворобі, нападах хвороби Меньєра, для зменшення виділення слини при стоматологічних операціях. У рамках виду Datura innoxia Mill. виявлені чотири морфологічні форми: 1) звичайна форма (f. vulgaris) — розкидисті рослини з тупим кутом розгалуження стебла, вираженим тільки для гілок першого і другого порядку; листки великі, суцільні; коробочка сплюснуто-куляста, при дозріванні висихає, але не розтріскується; вихід скополаміну — понад 7 кг/га; 2) дрібноплідна форма (f. microcarpa) має дрібніші, дуже виїмчасті листки і дрібніші яйцеподібні коробочки, які при дозріванні залишаються соковитими та розкриваються; вихід скополаміну — 5,75 кг/га; 3) могутня форма (f. fobusta) — великі рослини з гострим кутом розгалуження стебла і великою кулястою м’ясистою коробочкою, яка розкривається при дозріванні; вихід скополаміну — 6,28 кг/га; 4) довгоніжкова форма (f. longipedunculata) подібна до попередньої, але має довгі (до 6 см), різко вигнуті плодоніжки; вихід скополаміну — 6,44 кг/га. Найбільш цінна в практичному значенні звичайна форма — Datura innoxia Mill. f. vulgaris, яка має плоди, що не розкриваються при дозріванні, і найвищий вміст скополаміну. Д.і. — рослина дуже отруйна!

У медичній практиці, крім Д.з. та Д.і., використовують також інші види дурману, такі як: Дурман фіолетовий — Datura tatula L. (хоча деякі автори розглядають як різновид Д.з.) –вид, поширений у країнах північної і тропічної Африки, культивується в Японії, Китаї, США; Д. мітел індійський — Datura metel L. — поширений у тропічній і субтропічній Азії; здичавілий в Африці і Середземномор’ї, культивується в Індії, Китаї; Д. криваво-червоний — Datura sanguнnea Ruiz et Pav. = Brugmansia sanguinea (Ruiz et Pav.) D. Don. — дерево-дурман, що належить до секції Brugmansia (іноді виділяється в окремий рід) — деревоподібна багаторічна рослина з білими або кольоровими трубчастими квітками і красивими висячими плодами. Ендемік Південної Америки, культивується головним чином як декоративне. Промислово культивується в Еквадорі, де щорічно заготовляється 400 т висушених листків. Д. криваво-червоний стає в один ряд з високоалкалоїдними видами завдяки наявності тропанових алкалоїдів (до 0,8%), головним чином скополаміну. У світовій медичній промисловості під назвою Semina Daturae фігурує також Дурман колючий — D. ferox L., який відрізняється довгими шипами на коробочках. Домінуючими речовинами протягом усього життя рослини є скополамін і метелоїдин. Поряд з Д.з. у гомеопатії використовують Дурман деревоподібний (бругмансія деревоподібна) — D. arbуrea L. = Brugmansia arbуrea (L.) Lagerh.

 Дикорастущие полезные растения России / Отв. ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесновская. — СПб, 2001; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Caprifoliaceae — Plantaginaceae. — Л., 1990.