AЇР ЗВИЧAЙНИЙ (А. болотний, очеретяний) — Acorus calamus L. (грец. akoros — назва рослини із запашним коренем + kalamos — очерет) — трав’яниста рослина родини ароїдних (Araceae); рос. назва: аир тростниковый; нар. назви: гаїр, іp, калус, лепеха, плюшник, явер, ярник, ірний корінь, татарське зілля, татарник, шувар, калмус. Розповсюджений А.з. у середній і південній смузі європейської частини СНД, у Західному та Східному Сибіру, на Далекому Сході; у деяких країнах Центральної і Західної Європи, у Малій Азії, на Балканах, у Китаї, Японії, Північній Америці; зрідка — на Кавказі та у Середній Азії. Заготівлю проводять в Україні, Білорусі, Казахстані.
Багаторічна трав’яниста рослина, з товстим кореневищем діаметром до 3 см. Кореневище повзуче, гіллясте, трохи сплющене, з численними тонкими, шнуроподібними коренями, зовні покрите залишками листових піхв, усередині біле з рожевим відтінком, гірке на смак. Листки чергові, зібрані окремими пучками на кінцях розгалужень кореневища, дворядні, яскраво-зелені, вузьколінійні, саблеподібні. Стебло прямостояче, негіллясте, зелене, схоже на листя, з одного боку — жолобчасте, з протилежного — з гострим ребром, сплющене, несе товсте м’ясисте суцвіття — початок. До суцвіття, косо спрямованого вгору, прилягає укриваючий лист, подібний до інших, до 50 см завд., який є продовженням стебла. Стебло разом з укриваючим листом по довжині приблизно таке, як і листя. Початок циліндрично-конічний 4–12 см завд., суцільно усаджений дрібними, зеленуватими квітками. Оцвітина проста, шестилистна, зі злегка загнутими всередину верхівками. Тичинок шість, вони супротивні пелюсткам; маточка з шестигранною зав’яззю і сидячим рильцем. Плід — довгаста, сухувата, багатонасіннева червона ягода. В умовах України ягоди не визрівають, тому рослина розмножується винятково вегетативно (кореневищами). Цвіте А.з. з кінця травня до липня. Росте на берегах річок, озер, ставків, на заболочених луках, на краю боліт.
Офіцинальною сировиною А.з. є кореневище — Rhіzomata Calamі. Сировину заготовляють з кінця літа протягом усієї осені або навесні. Сушать після прив’ялення в добре провітрюваних приміщеннях або у сушарках при температурі не вище 40 °С.
Кореневища містять до 5% ефірної олії, у складі якої моно- і сесквітерпеноїди: α-пінен, (+)-камфен, (+)-камфора, борнеол, β-елемен, α-каламен, акорон, евгенол, метилевгенол, азарон, каріофілен, елемен, каламендіол, каларен, проазулен, куркумен, гвайен, селінен, калакарен, ізоакорон, неоакорон; а також гіркий глікозид акорин, алкалоїд каламін, дубильні речовини, аскорбінова кислота (до 150 мг), йод (1,2–1,9 мкг/кг). Головний компонент ефірної олії кореневищ американського походження — 2,6-дієпішіобунон. Крім ефірної олії, у кореневищах містяться глікозид акорин, терпеноїди, аліфатичні альдегіди, кетони, спирти. У листках містяться дубильні речовини та ефірна олія. Трава А.з. багата на крохмаль, містить холін, смоли, глікозид люценінон.
У медицині кореневища аїру та препарати застосовуються як ароматичні гіркоти при порушеннях апетиту, для поліпшення травлення. Ефірна олія аїру входить до складу жовчогінного препарату Оліметин. Порошок кореневища аїру є компонентом комплексних препаратів Вікаїр і Вікалін. Рідше аїр використовують при захворюваннях нирок, печінки, жовчного міхура. Відвар з кореневища підсилює секрецію хлоридної кислоти, особливо у хворих зі зниженою секрецією шлункового вмісту.
У народній медицині кореневище рекомендується приймати при ахілії шлунка, болю в ділянці ШКТ, при підвищеній секреції шлункового соку, а також при проносах, анемії, захворюваннях жовчного міхура, нирок, порушенні менструального циклу. Ефірна олія використовується при істерії, шлункових коліках тощо. У тибетській медицині кореневище застосовується як тонізуюча і антигельмінтна ЛРС, входить до складу пластирів. Настойка поліпшує зір і слух. Кореневище разом з листками мають жарознижувальну дію (зовнішньо у вигляді гарячих ванн), відхаркувальну, протизапальну дію (при захворюваннях шлунка, нападах кашлю).
Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М.С. Гиляров. — М., 1984; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Acuna U.M., Atha D.E., Ma J. et al. Antioxidant capacities of ten edible North American plants // Phytotherapy. — 2002. — № 16; Danilevskii N.F., Antonishin B.V. Antimicrobial activity of a tincture of Japanese pagoda tree (Sophora japonica) and of the essential oil of sweet flag (Acorus calamus) // Mikrobiology Zh. — 1982. — № 44(5); Mehrotra S., Mishra K.P., Maurya R. Anticellular and immunosuppressive properties of ethanolic extract of Acorus calamus rhizome // Inter Immunopharmacol. — 2003. — № 3; Oprean R., Oprean L., Tamas M. Essential oils analysis. II. Mass spectra identification of terpene and phenylpropane derivatives // Pharmacy Biomedical Analyses. — 2001. — № 24; Wu L.J., Sun L.L., Li M. Studies on the constituents of the roots of Acorus calamus L // Yakugaku Zasshi. — 1994. — № 114.